Важке рішення

Вівторок 21-го тижня – 2 до Солунян 3:6-10,16-18; Псалом 127(128):1-2,4-5; Матвія 23:27-32

Догана не обов’язково має бути самогубним вчинком, якщо вона здійснюється, як наказує Бог, з любов’ю.

«Наказуємо ж вам, браття, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви відвернулися від усякого брата, який живе безчинно, а не за переданням, яке ви отримали від нас». 2 до Солунян 3:6

Коли стосунки віддаляють нас від Бога, серце розривається. Чи повинна дружина залишатися з чоловіком-алкоголіком? Чи варто зберігати роботу, яка вимагає нечесності, лише щоб залишитися працевлаштованим? Чи молода жінка повинна залишатися з хлопцем, який тисне на неї та шантажує, змушуючи грішити? Чи варто мені бути близько до когось, хто постійно маніпулює мною заради уваги чи вигоди?

Яка міра в усьому цьому? Ключове питання: чи допомагають ці стосунки мені жити як дитині Божій, чи вони повільно руйнують мою гідність і віру?

Якщо стосунки ранять мою людяність, віддаляють мене від Христа, я повинен чесно розрізнити, чи Бог закликає мене відступити, чи навіть піти. Це стосується не тільки крайніх випадків; це може стосуватися будь-якого зв’язку, який стабільно віддаляє мене від Господа – особливо коли інша людина неодноразово відмовляється змінюватися.

Іноді любов означає створення дистанції, навіть коли це боляче, навіть коли це ризиковано. Не завжди назавжди – тому що ми також віримо в навернення та нові початки. Але встановлення межі саме по собі може бути актом любові: любов до Бога, до іншої людини та до себе. Це може бути шок, який відкриває двері до їхньої трансформації та допомагає мені залишатися вірним Христу.

Пізніше в тому ж листі Павло додає:

«Якщо хтось не слухається слів наших у цьому листі, відзначте цю людину, і не майте з нею справи, щоб вона посоромилася. Не вважайте його за ворога, але попереджайте як брата».

Отже, навіть коли ми відступаємо, ми ніколи не перестаємо бачити іншого як брата чи сестру, ніколи не перестаємо бажати їхнього спасіння. Мета – не помста, а навернення; не осуд, а істина в любові.

Господи Боже, дякуємо Тобі за чітке та спонукаюче до роздумів вчення Святого Павла. У час, коли чесне виправлення здається майже неможливим, дай нам сміливість говорити та діяти з любов’ю, мудрість, щоб знати, коли залишатися, а коли відступити, та лагідні слова, які наближають інших, і нас самих, до Тебе.

Нехай кожне рішення, яке ми приймаємо у стосунках, захищає нашу віру, поважає нашу гідність і відкриває шлях до справжнього навернення. Амінь.