25-а неділя звичайного часу – Іс 55:6-9; Пс 145; Флп 1:20-24,27; Матвія 20:1-16a
У винограднику
Добре знати з самого ранку, що я отримаю свій динарій
Ця притча з сьогоднішнього Євангелія справді змушує зупинитися і замислитися. Реакція робітників, які скаржаться землевласнику, на одному рівні зрозуміла: з людської точки зору, якщо ви працювали весь день, ви очікуєте більше, ніж той, хто прийшов в останню хвилину.
Але справжня суть історії в цьому: а як щодо тих, хто отримав усе від Бога – саме небо – і все ж таки з обуренням дивиться на тих, хто приходить пізно і отримує той самий дар? Якщо я вже володію всім, чого ще я можу бажати?
Прихована в такій заздрості болюча правда: людина ніколи по-справжньому не відкрила для себе красу Євангелія. Виноградник Господній був сприйнятий не як поріг небес, а як виснажливий обов'язок. Добро, істина, справедливість не були улюблені самі по собі, а терпілися заради нагороди.
І якщо це так, чи буде така людина щаслива на небесах? Чи будуть небеса відчуватися як радість, чи як ще одне обмеження проти того, чого вони таємно бажають?
Ось чому Ісус каже: «останні будуть першими, а перші останніми». Ті, хто ще не зрозумів, що добро є справді добром, ще мають шлях очищення попереду, перш ніж вони зможуть повною мірою радіти щедрій любові Бога.
Дізнайтеся більше від Infinity
Підпишіться, щоб отримувати останні публікації на вашу електронну пошту.
