Рішення Давида

Середа 4-го тижня – 2 Самуїла 24:2,8-17; Марка 6:1-6

Легко повірити, що гріх — це приватна справа, що зло — це просто особистий вибір — яка різниця комусь іншому? Це відчуття контролю часто приховує глибоке розчарування в собі та небажання змінюватися. Ми можемо відчувати себе в пастці власної слабкості днями, місяцями, навіть роками, ніби не існує жодного рішення. Ми повільно відмовляємося від добрих намірів, віддаляємося від людей, які трохи надто шляхетні, і уникаємо середовищ, які занадто прозорі. Здається легше знаходити виправдання або обґрунтування. Однак цей приватний гріх, це люто захищене «право» вибору, зрештою не дає жодної допомоги — ми залишаємося самотніми, слабкими, сумними та недовірливими.

Визнання нашої неправоти відкриває двері до Божого милосердя. Чи готові ми віддати себе в руки Божі, як покаяний Давид?

Ісусе, я приходжу до Тебе зі свого сумніву, шукаючи віри, яка стає сильнішою та пристраснішою. Тільки Ти даруєш цей дар; все, що я маю зробити, це прийняти його, і він розквітне.