Вірність Богові — це справжній успіх у вірі

19-та Неділя Звичайного Часу, Рік А – 1 Царів 19:9а, 11-13а; Римлян 9:1-5; Матея 14:22-33

Звертайте увагу на дорожні знаки

Ви не знаєте шлях до мети краще, ніж Той, хто їх там поставив

Ілля перебував на духовному підйомі. Він щойно переміг пророків Ваала у видовищному протистоянні на горі Кармил. Можна було б подумати, що на цьому все, правда? Місія виконана. Але ні. Незабаром він тікає, рятуючи своє життя від цариці Єзавелі, цілком пригнічений і готовий здатися.

На горі Хорив він очікує від Бога грандіозного прояву – могутнього вітру, землетрусу, палаючого вогню. Але Бога немає в шумі. Він відкриває Себе в «тихому шепоті», лагідному вітерці.

Як часто ми схожі на Іллю?

• Ми вкладаємо свою енергію в ревні проекти для віри.
• Ми очікуємо драматичних, видимих результатів наших зусиль.
• Ми засмучуємося, коли наші блискучі ідеї не зустрічають громоподібного успіху.

Але шляхи Божі — не наші шляхи. Він не поспішає. Він діє спокійно, часто через тихі, повсякденні акти вірності. Він попросив Іллю не про ще одне диво з вогнем і сіркою, а про просте послух помазати нових лідерів.

Наше покликання — не влаштовувати грандіозні перемоги; наше покликання — слухати Його тихий голос і виконувати Його волю. Успіх — це не наша справа; послух — так. Остаточна перемога належить Господу.