Великий піст – Четвер після Попільної середи – Втор 30:15-20; Пс 1:1-4,6; Лк 9:22-25
Ми часто обурюємося, коли хтось просить нас щось зробити, ставлячи під сумнів, чому саме ми, чому це має значення. Незалежність здається набагато привабливішою за послух; вона здається більш винагороджувальною та зрілою. Однак сьогоднішні читання пропонують нам просте слово: «нехай». У польській мові це слово вводить накази з певною владою, яку ми не можемо ігнорувати. Як тільки ми обираємо шлях, ми повинні йти до кінця.
Ми прагнемо, щоб наші бажання, надії та очікування здійснилися, але за це здійснення є ціна – наша участь та відданість є необхідними. Ми повинні робити вибір; певні речі повинні статися, щоб інші розгорнулися. Наша кінцева мета – на небесах; на диво, вона не поза досяжністю. Як ми читаємо, «нехай зречеться себе, візьме свій хрест і йде за мною» стає закликом до тих, хто прагне досягти цієї мети.
Саморефлексія:
- За що я тримаюся, що робить цю подорож важкою? Чого я уникаю?
- Чи є добрі вибори, які я можу зробити сьогодні, відчутні дії в межах моєї досяжності?
- Чи справді наближення до Бога є моєю метою? Чи знаю я Його достатньо добре, щоб прагнути цієї близькості?
- Зосередьмося на нашій небесній меті та зробимо конкретні кроки до неї, крок за кроком.
Дізнайтеся більше від Infinity
Підпишіться, щоб отримувати останні публікації на вашу електронну пошту.
