Повна радість

Понеділок 6-го тижня – Якова 1:1-11; Псалом 118:67-68,71-72,75-76; Марка 8:11-13

Я часто думав, чи не здається християнство дещо дивним для деяких. Однак святий Яків нагадує нам: «З радістю приймайте все, брати мої, коли трапляються різні випробування, бо ви знаєте, що віра ваша, випробувана, народжує терпіння. А терпіння нехай діє досконало, щоб ви були досконалі й непохитні, щоб вам нічого не бракувало».

Життя, безумовно, кидало мені виклики – багато хрестів, які треба нести. Останні сім років я борюся з тягарем, який з часом стає все важчим. Може бути знеохочуючим чути, що радість має бути основою християнського життя, особливо коли я знаходжу в собі сили лише посміхнутися серед свого смутку. Чи приречений я виглядати сумним до кінця своїх днів? Сподіваюся, ні. Однак я знаходжу втіху в словах святого Якова і прошу його заступництва, прагнучи сприймати свій досвід як можливості для радості.

Хоча я, можливо, ніколи не досягну досконалості, я прагну перетворювати свої хрести на джерела радості, пам'ятаючи, що я ніколи не самотній у своїх боротьбах. З Христом поруч я можу відпустити тягар чужих очікувань. Дякую, Господи, за те, що ти йдеш цим шляхом зі мною. Погляд на життя крізь призму Хреста справді змінює все. Як сказав святий Августин, досконалість – це усвідомлення власних недоліків.