Спомин Пресвятої Діви Марії Скорботної – 1 Коринтян 12:12-14, 27-31а; Івана 19:25-27
Я колись відвідав церкву під час відпустки в Польщі. В одній бічній каплиці стояла статуя Пресвятої Діви Марії Скорботної; навпроти неї була каплиця, де виставлено Пресвяте Таїнство. Було дуже зрозуміло, де справжній центр тієї церкви – Ісус, присутній у Євхаристії.
І все ж, та маленька каплиця Пресвятої Діви мала свою тиху силу. Люди, особливо матері, приходили туди, почувши про смерть сина – через нещасний випадок, хворобу чи насильство. Можна було майже відчути, скільки сліз було пролито в тому місці.
Марія знає біль. Вона стояла біля підніжжя Хреста і бачила, як її Син помирає в агонії. І Ісус знає біль. Писання каже нам, що «з гучними вигуками та сльозами Він приносив молитви й благання» і що «хоч Він і був Сином, але навчився послуху через те, що страждав».
Можливо, це тільки мені так здається – але в стражданні легше говорити з тим, хто справді страждав.
Біля скинії ми ніколи не говоримо з віддаленим Богом, а з Спасителем, який стікав кров’ю, а біля підніжжя Хреста ми говоримо з Матір’ю, яка плакала.
У своєму горі вас розуміють. І ви не самотні.
Дізнайтеся більше від Infinity
Підпишіться, щоб отримувати останні публікації на вашу електронну пошту.
