П’ятниця Октави Великодня – Дії 4:1-12; Іван 21:1-14
Що робити? Це, безумовно, було запитання в серцях учнів після Воскресіння. Їхні дні слідування за Ісусом Назарянином раптом здавалися перерваними, і вкралася невпевненість. Тож Петро каже: «Я йду ловити рибу». Це не зрада віри, а скромний крок у те, що він знає: звичайну, знайому, чесну працю своїх рук. І, можливо, це урок і для нас. Коли ми ще не бачимо повного шляху попереду, нас не просять винаходити майбутнє, а лише бути вірними в теперішньому.
І тоді приходить чудове здивування: Ісус там. Не як далека постать, а як воскреслий Господь, який все ще запитує про їжу, все ще готує сніданок, все ще зустрічає Своїх друзів на березі. Той самий Ісус, який переміг смерть, не стає менш людським; Він стає більш славним, але ніколи не менш близьким.
Отже, якщо ви не впевнені, що робити, почніть з того, що ви вмієте робити добре. Продовжуйте. Будьте вірними. Моліться. Працюйте. Чекайте. Господь, який зустрічає Своїх учнів біля моря, також зустріне вас у вашому звичайному житті.
А молитва? Так, вона зміцнює нас. Але перш за все, це поклоніння. Це обожнювання. Це тихе стояння перед Богом, який є любов’ю, і усвідомлення того, що Він любить нас з ніжністю такою простою, такою звичайною і такою божественною.
Дізнайтеся більше від Infinity
Підпишіться, щоб отримувати останні публікації на вашу електронну пошту.
