Свято Святого Джона Огілві – Іс 50:5-9; 1 Кор 1:3-7; Ів 12:24-26
Церква – це насправді спільнота людей, які йдуть за Христом, чи не так? Ісус, це дивовижне зерно, мав померти, щоб розквітнути в прекрасний дар спасіння. Щоб по-справжньому йти за Ним, потрібно жити життям, сповненим любові, простягаючи руку до світу навколо нас.
Візьмемо, наприклад, Святого Джона Огілві. Народившись 10 березня 1615 року, цей священник-єзуїт навчався в Парижі, перш ніж повернутися до Шотландії. Його шлях прийняв трагічний поворот, коли його зрадили і схопили в Глазго. Незважаючи на тортури і, зрештою, мученицьку смерть, він твердо стояв у своїй вірі, відмовляючись відмовитися від віри в авторитет Папи. Його останні слова відображали його непохитний дух: «Якщо є якісь приховані католики, нехай вони моляться за мене, але молитв єретиків я не прийму». У прекрасному акті непокори він кинув прихований розарій у натовп, що надихнуло одного з його ворогів стати відданим католиком.
Жити автентично часто означає віддавати себе іншим. Звісно, це може здаватися ризикованим і навіть трохи лякаючим, але саме тут ми відкриваємо справжнє щастя. Це схоже на те зерно з Євангелія – якщо ми залишаємося ізольованими, ми втрачаємо так багато. Коли ми стаємо даром для інших, ми узгоджуємося з Ісусом і приносимо радість нашому Небесному Отцю.
Отже, давайте разом приймемо цю подорож. Ісусе, Твоє життя – це чистий дар, і я хочу поділитися цим же духом дарування з усіма навколо мене.
Дізнайтеся більше від Infinity
Підпишіться, щоб отримувати останні публікації на вашу електронну пошту.
