Простий

Понеділок першого тижня Великого посту – Лев 19:1-2,11-19; Матвія 25:31-46

Завдав шкоди

Або я знехтував виправленням шкоди та щирим вибаченням? Тому що я вирішив, що те, що сталося деякий час тому, тепер не має значення?

Кожна дія, яку ми здійснюємо – мала чи значна – має глибокий сенс у нашому духовному шляху. Коли ми допомагаємо тим, хто потребує – голодним, спраглим, чужинцям, хворим або ув’язненим – ми зустрічаємося з Самим Христом. Це роздуми запрошують нас замислитися над нашими щоденними виборами.

Чи знайшов я час допомогти хворому сусідові з покупками? Роблячи це, я запропонував ці продукти Богові. Або, можливо, я ухилився від своїх обов’язків на роботі, ненавмисно поклавши тягар на своїх колег – сприяючи виклику, який Христос пережив через мене. З іншого боку, чи простягнув я теплу привітання своєму сусідові, знаючи, що Христос усміхався через цей простий акт доброти?

Не будемо нехтувати моментами, які закликають до роздумів та виправлення. Якщо я завдав шкоди або знехтував почуттями когось, моя нездатність вибачитися не стирає болю. Кожен момент – це запрошення жити нашою вірою щиро та співчутливо.

Євангеліє нагадує нам, що наші взаємодії відображають наші стосунки з Христом. Давайте прагнути жити так, щоб шанувати божественне в кожній людині, яку ми зустрічаємо, усвідомлюючи, що кожна дія – це шанс побудувати Царство Боже тут і зараз.