Третій понеділок Великоднього тижня – Дії 6:8-15; Івана 6:22-29
Ми живемо у світі, де межа між правдою та брехнею часто розмита. Легко перекручувати слова, повторювати напівправду, поширювати фейкові новини або мовчати, коли щось важливе ігнорується. Усе це може робитися для того, щоб розпалити емоції, привернути увагу або приховати те, що є незручним. Але кожна брехня, якою б малою вона не здавалася, завдає шкоди. Вона притуплює совість і віддаляє нас від того, що є добрим, правдивим і прекрасним.
Ми не знаємо, що сталося з тими, хто висунув неправдиві звинувачення проти Ісуса, а пізніше проти Стефана. Чи турбувала їхня совість? Чи шкодували вони коли-небудь про свою брехню? Ми можемо ніколи не дізнатися. Але ми знаємо це: їхня брехня допомогла зруйнувати невинні життя. І правда має значення, тому що люди мають значення.
Брехня ніколи не залишає нас незмінними. Коли ми приймаємо неправду, навіть у дрібницях, ми стаємо менш чутливими до чесності та цілісності. Тож запитаймо себе: чи ховаюся я коли-небудь за «маленькою брехнею»? Чи пропускаю я правду, коли мені це зручно? Чи усвідомлюю я, наскільки це серйозно?
Господи Ісусе, Ти є Правда. Допоможи мені шукати Тебе понад усе та любити те, що є чесним, чистим і правильним. Амінь.
Дізнайтеся більше від Infinity
Підпишіться, щоб отримувати останні публікації на вашу електронну пошту.
