Ми чекаємо

Вівторок 9-го тижня – 2 Пет 3:12-15,17-18; Марка 12:13-17

Який зв’язок між «надією, яку несе нам Його покликання» та римською монетою?

На перший погляд, гімн святого Павла та запитання фарисеїв про податки здаються далекими одне від одного. Але насправді вони відлунюють ту саму стару напругу:

Чи ми прагнемо власноруч створеного раю на землі, чи з вірою чекаємо на нове небо і нову землю, обіцяні Ісусом?

Дехто й сьогодні може подумати: «Якби ми просто змінили систему — перестали платити, перестали підкорятися — ми б нарешті побачили початок месіанських часів».

Але відповідь Ісуса розсіює цю ілюзію:

«Віддайте кесареве кесареві».

Іншими словами, справа насправді не в податку.

Справжнє питання таке: чи живемо ми «без плями й пороху, щоб Він знайшов нас у мирі»?

Хто помиляється? Хто мріє?

Завжди легше звинувачувати іншу сторону. Але якщо ми дивимося лише на горизонт уявного майбутнього, ми можемо пропустити те, що під нашими ногами — де Бог вже діє.

Пізнати Ісуса — це не про гонитву за хмарами.

Він відкриває «очі нашого серця», щоб ми могли сподіватися на нове небо і бачити ясніше тут і зараз.

Перш за все, ми довіряємо цьому: історія світу не закінчується кесаревою монетою.

Коли надія на Христа вмирає, залишається лише відчай.