«Святе» вбивство

5-й тиждень, понеділок – 1 Царів 8:1-7,9-13; Марка 6:53-56

Сцена з 1 Царів 8:5 може викликати здивування: Соломон та все Ізраїль зібралися, щоб принести в жертву стільки овець і волів, що їх неможливо було порахувати. Дехто може вигукнути: «Яка марнотратність!» Легко ставити під сумнів ці ритуали, думаючи: «Богу не потрібне все це, правда ж?» Але давайте зупинимося і подумаємо: Бог виховував ізраїльтян так само, як батьки ведуть своїх дітей, навчаючи їх крок за кроком. Вони не з’явилися нізвідки – вони жили в часи та в місці, де жертвопринесення були нормою.

Звісно, люди можуть сказати, що були голодні, які могли б отримати користь від цих тварин. Це слушна думка, особливо сьогодні, коли ми боремося з урізанням фінансування лікарень та будинків для людей похилого віку. Але будемо відвертими: закриття церков не вирішить магічним чином проблеми охорони здоров’я і не покращить життя всіх. Насправді, коли допомога зводиться до цифр і продуктивності, ми ризикуємо ступити на темний шлях, як-от допомога в самогубстві, або відкинути тих, кого суспільство вважає «негідними».

Не будемо забувати коментар Юди про продаж дорогого масла для бідних. Йшлося менше про бідних, а більше про його власний гаманець. Тож, перш ніж ми будемо звинувачувати інших у благодійності, давайте уважно подивимося, скільки ми насправді даємо і простягаємо руку допомоги. Господи Ісусе, я прошу про те, що не купити за гроші – здоров’я та сили, щоб поширювати Твою доброту тим, хто її справді потребує.