П’ятниця 12-го тижня – 2 Царів 25:1-12; Пс 137:1-6; Матвія 8:1-4
Зрештою, лише одне залишається: наша любов до Розп’ятого Христа, який ніколи не перестає любити нас першим.
Знову я сиджу з Другою книгою Царів. Це кінець: надія на порятунок від Єгипту зруйнована. Єрусалим буде зруйнований, і майже всі будуть відведені в полон, лише небагато залишаться обробляти землю.
Чи це просто покарання за політичну помилку? Писання йде глибше. Воно показує болючу милість: покарання, призначене для зцілення, наслідок відмови від завіту з Богом.
Було б зарозуміло стверджувати, що кожне випробування, з яким Церква стикається сьогодні, є прямим покаранням за конкретні невірності. Багато людей щиро люблять Ісуса і йдуть за Ним. Проте завжди варто запитувати: наскільки ми насправді вірні? Чи задовольнилися ми зовнішнім — структурами, звичками, ярликами — і забули про найважливіше: куди ми покладаємо нашу надію, де справді спочивають наші серця?
Випробування, ворожість, навіть переслідування можуть здерти поверхневе і змусити нас зазирнути всередину. Релігійна освіта в школі? Чудовий дар. Якщо її обмежують або скасовують, це може стати новим запрошенням: заглибитися, плекати внутрішнє, особисте учнівство.
Дізнайтеся більше від Infinity
Підпишіться, щоб отримувати останні публікації на вашу електронну пошту.
