Молільники

Найсвятіша Трійця – Вих 34:4 б-6.8-9; Пс Дан: 3:52-55; 2 Кор 3:16-18; Ів 13:11-13

Мойсей, тримаючи кам’яні скрижалі, вийшов назустріч Богові й молився: «Якщо я знайшов прихильність в Твоїх очах, . . . прости нам наші провини й гріхи, і візьми нас у спадок.»

У цей момент я починаю усвідомлювати: насправді не має значення, хто молиться. Не має значення, хто волає до Бога за мене, хто просить милості від мого імені, хто шепоче моє ім’я перед Господом.

Це може бути той сусід, який мені не дуже подобається, що сидить на третьому ряду.

Хлопчик на скейтборді, який вважає проповіді Папи Лева «епічними».

Семирічна дівчинка у сукні для Першого Причастя.

Навіть той, хто має заплутане, безладне життя, хто роками стискав кулак на небо — а тепер нарешті каже: «Боже, якщо Ти дбаєш про мене, допоможи».

Зрештою, не має значення, хто вони.

Важливо, щоб їх було багато.

Щоб їхні голоси піднімалися, ставали сильнішими, пронизували небо, прославляли Бога — в моє ім’я, за мене, і так, іноді навіть замість мене.

Бо в Тілі Христовому ніхто не молиться наодинці.