Підготовлений

Великий піст, понеділок Страсного тижня – Іс 42:1-7; Пс 27: 1-3.13-14; Ів 12:1-11

У вірі є щось майже зухвале – ніби дивитися світу в очі й казати: я не боюся. Не тому, що ми сильні, а тому, що Бог сильний. Звісно, світ бачить нашу слабкість і гріх. Але він бачить і дещо інше: благодать у дії, прощення, любов, яка відмовляється залишатися похованою.

Сьогодні ми обираємо стати поруч з Ісусом – Тим, хто падає публічно, кого залишають найближчі друзі, кого вважають невдахою. Це нечесна боротьба, і, чесно кажучи? Ми, ймовірно, не будемо виглядати героїчно. Але бути з Тобою, Ісусе, – це достатньо. Більш ніж достатньо.

Іноді ми можемо ідеалізувати це – уявляючи себе якоюсь благородною опозицією, духовним братством, сповненим честі та слави. Але справжня картина менш кінематографічна: спантеличені сусіди, незручні запитання, похорон, який майже ніхто не помічає.

І все ж – ось ми.

Ми не тікаємо.

Ми готові.

Хай буде так.